20.01.2016
20 лютого 2007 року, напередодні Міжнародного дня рідної мови, за ініціативи Комісії з питань культури та засобів масової інформації, відбулась конференція, за участю політиків та лінгвістів, на якій було представлено «Короткий звіт про мову польських політиків ХХІ століття». Звіт був присвячений вирішенню наступних питань: яким є зразок польської мови для політиків? Яку ціну повинна платити польська мова за bon mot політиків? Чому польські політики не можуть порозумітись? Також під час конференції було підведено підсумки святкування Року польської мови, започатковане в 2006 році рішенням Сенату Республіки Польща.
Христина Бохенек, голова Комісії з питань культури та засобів масової інформації, нагадала, що під час святкування Року польської мови в Сенаті було започатковано диктант та конкурс під назвою «Безпомилковий парламентський клуб», показано виставу «Нобілітація», та організовано конференцію про мову польського законодавства. Під впливом Ради польської мови Сенат сприяв проведенню конкурсів на тему польської мови в понад 300 навчальних закладах на території країни. Також відбулися Конгрес і фестиваль полоністики в Познані та Катовіце.
На початку конференції віце-президент Ришард Легутко наголосив на тому, що закінчення Року польської мови не означає закінчення турботи про польську мову. На думку віце-президента, рівень та якість польської мови частково залежить від політиків. Він також пригадав Президента Юліуша Словацького, який, не дивлячись на усю грубість його мови, в 1927 році зміг проявити неймовірну майстерність слова, проголошуючи промову над могилою великого польського поета і драматурга Юліуша Словацького.
У свої оцінці Сенату віце-президент звернув увагу на те, що мова політиків дедалі менше відрізняється від мови інших груп населення. Ришард Легутко вважає, що до цього призвело незбереження літературних традицій в усній мові. Причина може полягати у зменшенні інтересу до книг та невикористанні у своїй мові таких красивих польських виразів, які вживали наші попередники. Якщо ми хочемо прикрасити свою мову, то використовуємо вирази з польської реклами, адже їх ми знаємо назубок.
Звіт на тему мови польських політиків під час зустрічі представили голова Ради польської мови, професор А. Марковскі, та члени Ради: професор Й. Бральчик і доктор К. Клосінська.
Професор Марковскі виступила на тему «Яку ціну повинна заплатити польська мова за оригінальність політиків». Професор Бральчик розповідав про зразки польської мови серед політиків, а доктор Клосінська спробувала відповісти на питання, чому польські політики не можуть порозумітись.
У своїх виступах лінгвісти зробили висновок, що мова польських політиків не надто відрізняється від мови інших груп населення, адже в одному випадку вона може бути старанною і красивою, а в іншому - граматично неправильною і вульгарною.
На думку професора Бральчика, мова політиків не найгірша серед можливих. Річ у тому, що ЗМІ дуже часто звертають увагу на їхні помилки. Якби не висвітлення у ЗМІ усіх дивних та незрозумілих речей, сказаних політиками, то їхня мова для більшості поляків здавалася б нудною. Саме тому, на думку професора, коли ми обговорюємо мову польських політиків, то часто нам спадає на думку «мова неприродня, дивна та вульгарна».
Доктор Клосінська заявила, що мова політиків має спільні ознаки з мовою решти суспільства – деякі розмовляють красиво, з повагою до інших та пам’ятаючи про правила етикету, інші ж припускаються багатьох помилок та не поважають своїх співрозмовників.
На думку доктора Клосінської, існує дві мови спілкування серед політиків: медійна та кабінетна. «Ми можемо бути свідками тільки того, що нам показують через призму камери. Саме тому може скластися враження, що політики не можуть порозумітися. Проте, окрім офіційних балачок, політики між собою можуть вдаватися до зовсім інших розмов».
Голова Ради польської мови, професор Марковський, заявив, що на сьогодні стан польської мови не є критичним, хоч в публічному використанні вона не завжди змінюється у бажаному напрямку. Використання політиками метафор та яскравих зворотів професор пояснював їхнім бажанням звернути увагу на свою особистість.
Польську мову своїх політичних колег не найкраще оцінив сенатор С. Нєшоловскі. «Польська мова дуже відрізняється. Один говорить про «скриньку Пандори», інший використовує вульгаризми, треті ж плавно цитують сентенції і розуміють, про що говорять. Тим не менш сьогодні на політичній арені більше політиків, які говорять щось собі під ніс, ніж тих, які прекрасно розмовляють польською».
В основу статті лягла інформація на сайті:
http://www.senat.gov.pl/
